ВУЗ ШАГ

Ізюмська гімназія № 1

 





Творчість нашіих читачів

 

КОНКУРС!!!                                                                У вересні 2019 року, напередодні дня працівників освіти  газета "Обрії Ізюмщини" оголосила конкурс "Краща шкільна розповідь". Почесне друге місце зайняла  наша учениця 10-А класу Кваша Катерина, яка перемогла у МАН. Її розповідь про участь у цій роботі читайте нижче.

 

Місто, вулиця, будинок, стежка, знайома до болю – ось вона моя маленька батьківщина – Ізюмщина. Моєму місту - 338 років. Багато це чи мало? Не знаю. А ось дослідник Ізюмщини, відомий вчений-археолог М. В. Сібільов колись сказав, що «…давністю своєю Ізюм може посперечатися з самим вічним містом - Римом». Але мені ж всього 15, тому я  у порівнянні з ним зовсім ще юна…

Ізюм – це місто старовине і вічно молоде, місто з унікальною історією і традиціями. Час змінює його вигляд, змінюються назви вулиць. Але з часом факти стираються з пам’яті, документи, завдяки яким можна розтлумачити епоху, зникають з різних причин.  Історикам-краєзнавцям важливо своєчасно засвідчити причини таких змін та внести їх до архівів.

 Тому  це і стало темою мого дослідження  –  назви вулиць міста Ізюма, тобто годоніми, їхні закономірності та особливості виникнення.

Тож минулого навчального року я, під керівництвом своєї вчительки історії Вікторії Сергіївни Жернової,  взяла участь у дослідницькій роботі Малої академії наук на тему – «Історія формування системи годонімів міста Ізюм від XVII століття до сьогодення». Мені цікаво було дізнатися, як з часом змінювалися назви вулиць мого міста, яка була історія їхнього формування, які  фактори часу та історії впливали на зміну цих назв. Та і взагалі, який вигляд раніше мали вулиці, а значить – яким було обличчя мого  міста.

Хочу сказати, що історія назв ізюмських вулиць фігурувала серед краєзнавчих публікацій, однак жоден з авторів не розробляв історію годонімів детально. До того ж ця  проблема гостро нагадала про себе в період декомунізації, коли виникла потреба в обґрунтуванні  нових назв. Тому робота була складною, але дуже цікавою.

Під керівництвом свого наукового керівника Вікторії Сергіївни, ми проаналізували писемні джерела, такі як місцева публіцистика, де  віднаходили та розглядали окремі публікації про історію Ізюмських вулиць. Це  краєзнавчі записки Валеріана Авілова, що зберігаються в Ізюмському краєзнавчому музеї, дописи ізюмських краєзнавців  –  Владлена Маркіна, Станіслава Бондаренка, Івана Шевченка, Віталія Носачова та інших, а також в нагоді стали архівні документи: плани, мапи, схеми, виписки та фотокопії вулиць міста, надані співробітниками музею ім. Сібільова та істориком-краєзнавцем Станіславом Бондаренком. Про останнього хочеться сказати окремо. Ця творча людина допомагала нам не тільки наданням архівних джерел, до яких тільки треба мати допуск, не тільки фотодокументами старих вулиць, а й порадою, консультаціями, написанням рецензії до виконаної роботи. А ще, крім того, нами було проведено натурне обстеження старовинних вулиць Ізюма – сучасних Соборної, Покровської, Старопоштової,  Героїв-Чорнобильців, Г. Захаржевского, під час якого ми виявили ознаки топонімічних змін різних часів. Під час екскурсії нами було проведено експеримент із накладанням історичного та сучасного зображення вулиць. За допомогою споглядання було знайдено необхідний ракурс, який відповідав тому, що застосував фотограф у минулому. Отримане за допомогою сучасної камери зображення зіставлялося з історичним за допомогою комп’ютерної програми. Таким чином ми отримали можливість порівнювати історичне та сучасне зображення вулиць.

Всі результати дослідження були викладені та належним чином оформлені мною в наукову роботу, необхідну для проходження I етапу конкурсу МАН – місцевому. Далі були контрольна робота з історії, потім її захист. Всі затрачені зусилля не пройшли даремно – на I етапі я зайняла 1 місце в секції «історичне краєзнавство».  

А далі – вже були підготовка для участі в обласному етапі у м. Харків. Разом з Вікторією Сергіївною ми повторювали історію, готуючись до контрольної роботи, готували виступ-захист, і, звісно, дуже хвилювались.

Результат, який нам повідомили, перевершив всі наші найсміливіші сподівання – 1 місце! Що я відчувала? Гордість, радість, задоволення від роботи та її належної оцінки. Хочу подякувати своїй вчительці Вікторії Сергіївні, а також всім, хто допомагав та надихав мене, радів моїм успіхам, бо я відчула себе справжнім дослідником!

Я знаю: місто живе. Для нього настали нові часи, але історія його триває. Його жителі повинні самі вписати в неї нові сторінки: безконфліктні, радісні, натхненні. Дайте миру шанс! – казав свого часу відомий співак Джон Леннон, на честь якого названа вулиця в нашому місті. Тому бажаю всім миру, натхнення, віри в свої сили, а я продовжу і надалі вивчати історію свого міста, бо той, хто не знає минулого, не вартий майбутнього.

Катерина Кваша, учениця 10 класу Ізюмської гімназії №1

 

Твори-есе учнів 7-х класів на тему "БІБЛІОТЕКА МАЙБУТНЬОГО" (до Міжднародного місячника бібліотек)

У бібліотеках завжди здобували знання. Якщо раніше вся інформація була в книгах, то зараз всі знання оцифровані. Для того, щоб бібліотеки співіснували з сучасним світом і потрібно просто збирати і використовувати інформацію на всіх носіях, старих і нових, сьогодняшніх та тих, що будуть в майбутньому. Тобто, перетворитисяна медіатеку, просто розширити повноваження інформаційних серверів. Також, на мою думку, сучасні бібліотеки можуть бути місцем не лише індивідуального навчання, а й місцем зустрічі для тих, хто прагне співпраці з іншими. ТОбто як центр дозвілля наби зацікавити відвідувачів різного покоління. Звичайно, для цього потрібно більш удосконалити наші бібліотеки, і річ не лише в приміщенні, а й в безперебійному інтернеті та сучасному програмному забеззпеченні, яке дозволить нам співпрацювати із зарубіжними бібліотеками, щоб ми вдосконалювати знання та обмінювалися досвідом. Я уявляю бібліотеку майбутнього саме такою будівлею - відкритою для світу, як ніби місце зустрічі. Ту, наприклад, є багато місць для зустрічі: є місця для батьків з дітьми та гральні майданчики, де діти зможуть пограти; читальні зали з зоною тиші для навчання; маленькі кавярні, де молодь зможе поспілкуватися, проводити лекції, майстер-класи, онлайн-тренінги. Адже знання формуються зі спілкування з іншими людьми, з обміну досвідом. Тому такі місця, на мою думку, будуть надихати здобувати знання.

Лобко Вікторія 7-А клас

Що таке бібліотека? Бібліотека - це скарбниця знань та інформації. У минулому знання здебільшогозберігалися в книгах, газетах, документах - тобто в рукописних та друкованих джерелах. В сучасному світі все швидко розвивається, і тому стає більше електронних носіїв та гаджетів. Я вважаю, що необхідно не просто створити нову інфраструктуру, призначену для зберігання зань у цифорвому форматі, але й розробити механізми, які забезпечать ефективне зберігання оцифрованих знань протягом тривалого часу. Доступ до інформації відвідувачі зможуть отримувати за допомогою сенсорних екранів, смарт-пристроїв і лише індивідуально, а й групами для того, щоб обмінюватися інформацією. Але, на мою думку, бібліотеки майбутнього повинні мати й традиційні, друковані джерела. Не зважаючи на кількість електронних пристроїв, я всеж залишаюся прибічницею звичних книг у традиційному форматі.

Мойсеєнко Анна, 7-б клас

 

Твір-есе, присвячений туризму (Виступ на обласному етапі Веукраїнского конкурсу "Кращий читач": розповідь про місцеві пам´ятки  до Міжнародного року сталого розвитку туризму). (Долгарьов Дмитро,учень 6-а класу)

 

Подорожі – один з найулюбленіших видів мого відпочинку. Відвідуючи нові місця, я відкриваю для себе новий світ, знайомлюся з визначними пам’ятками матеріальної та духовної культури. Безумовно, найвизначніші місця неможливо просто описати, складно передати на папері та фото їх різноманітність та красу. По можливості, їх треба просто відвідати, щоб побачити все своїми очима.

Чи кожне місто можна назвати туристичним? Мабуть, що так. Бо кожне з них має свою історію, традиції, відомих та талановитих людей.

Я з упевненістю стверджую, що Ізюм – перлина Слобожанщини. Розташоване в узгір’ї сивобородого та легендарного Крем’янця, оповите на півкільцем Сіверського Дінця, пригорнулося одне з найстаріших міст Слобожанщини – моє солодке місто – Ізюм.

Де колись свистіли стріли,

Де колись орда літала.

Дике Поле на привіллі

Сиві полини хитало.

Ніби хмари в чистім полі

Крейдяні тримають боки

То Крем’янець на роздоллі

Гордовитий та високий.

Як тут не згадати розгром половецьких орд Володимирі Мономаха та похід проти половців князя Ігоря, будівництво фортеці Григорієм Донцем-Захаржевським.

Ізюмчани пишаються Спасо- Преображенським собором, побудованим у стилі українського бароко, Миколаївською церквою, розписи стін якої здійснювали учні самого Васнєцова, Свято-Преображенським собором з його чудотворною іконою Богоматері Піщанської та Кириченківською криницею з невичерпним джерелом цілющої води.

Звичайно, навіть в уяві важко скуштувати місто на смак. А для мне Ізюм пахне сосновим лісом, розташованим у мальовничому куточку Харківщини, де велику площу займають ліси, чистою водою, бо в 9 кілометрах розташоване Червонооскільське водосховище – одне з найбільших у Східній Україні. Моє місто пахне грибами, бо ізюмські гриби славляться далеко за його межами та має смак полуниці – солодкої та ніжної.

Кожного року, в червні, Ізюм збирає гостей, щоб святкувати День міста, який за традицією став  й Святом полуниці. Люблять його і дорослі і малі.

Місто Ізюм пронизане теплом і затишком. Я люблю своє місто і хочу, щоб завітавши до нас, ви також полюбили його всім серцем!

 

 

Без любові до Батьківщини, готовності примножувати її багатства, оберігати честь і славу, а за необхідності – віддати життя за її свободу і незалежність, людина не може бути громадянином.Можна навести величезну кількість прикладів патріотизму. Деякі з них навели в свої  висловлюваннях учні 5-х класів нашої гімназії

Мо

 

Патріотизм (грец.paths - батьківщина) – любов до Батьківщини, відданість своєму народу.

 

        Зараз на території нашої країни проходять військові дії. Сотні тисяч відчайдухів юряться за нашу свободу. І, на мою думку, вони є патріотами. Бо, якщо б вони не були ними, то і не хотіли б захищати нашу країну від ворогів. А отже, знайшли б способи не боротися за свободу своєї країни. Також я вважаю, що патріотами є волонтери. Адже якщо б вони ними не були, то не пішли б допомагати нашим військовим. А без волонтерів наші військові просто не вижили б! Бо хто ж допомагав би їх годувати та одягати?. На мою думку, патріоти, без перебільшення, є героями!

   Отже, робимо висновок: без патріотів нашій країні не вижити!

Акіншина Марія, 5-а клас

      Повага до своєї держави, до її історії, прагнення змінити свою країну на краще, зробити її кращою, берегти та цінувати Батьківщину – зазвичай у цьому проявляється патріотизм людини. Згідно з опитуваннями, формування патріотизму відбувається в :

  • знанні своєї історії, повазі до досвіду старших поколінь, його історичного минулого
  • відданості як своїй країні, так і власної справи, ідеям, поглядам, родині
  • захисту державних цінностей, повазі до вікових традицій

Для мене прикладом патріотизму є Надія Савченко – українська військова, штурман-оператор вертольота. Коли розпочався збройний конфлікт на сході України, Надія, під час відпустки, поїхала туди добровольцем і служила бійцем в батальйоні «Айдар». 8 липня стало відомо, що Надія Савченко перебуває під вартою в Росії в слідчому ізоляторі м. Воронеж. Російська влада підозрює Савченко у причетності до загибелі на сході України двох журналістів.

Побільше б в нашу армію таких людей, як Надійка – свідомих, розумних і патріотичних! Справді, людина, яка йде на захист держави, має бути розумною. Тоді менше проблем в нас зараз було б.

Колеснікова Ліза, 5-б клас

 

      Кожне покоління розуміло патріотизм по – своєму. Зараз наша держава переживає складні часи. Обовязок кожного громадянина, кожного жителя України – бути чимось корисним Батьківщині, чимось їй допомогти. Це і буде нашим патріотичним вчинком, нашою патріотичною свідомістю.

       Багато чоловіків і навіть, жінок йдуть добровольцями до військоматів і їдуть в зону АТО захищати свою Батьківщину. Інші люди записуються у волонтери і надають величезну допомогу військовим і вимушеним переселенцям. Багато людей переказують свої власні кошти у різні фонди для допомоги пораненим і солдатам, які воюють.

      Я відносила до школи теплі речі і предмети побуту, які збирали волонтери, щоб передати військовим.

Навіть розмовляти своєю рідною українською мовою зараз є патріотизмом!

Гой Лілія, 5-а клас

     Я люблю свою державу. Розумію, що зараз не мирний час. Тому хочу, щоб настав мир і спокій, щоб люди були захищені і нічого не боялися. Щоб не руйнувалися будинки на нашій землі. Я хочу захистити нашу неньку Україну. Я вірю: ми переможемо. Я – патріот!

Кваша Катерина, 5-б клас

     Очень часто можно встретить мужчину, который сам с помощью нехитрых принадлежностей ремонтирует дорогу у нас на Верхнем поселке. Зовут его Александром. И никто ему не помогает, не платит. Удивительной души человек. В исполкоме говорят, что по закону его надо штрафовать за ремонт дороги без лицензии. А жители, особенно те, кто пользуется услугами автотранспорта, благодарны ему за такую деятельность. Разве он не патриот своего города?

  Ученики Изюмского лицея традиционно каждый год убирают дорогу к кладбищу и могилы солдат, павших во время войны. Тех солдат, у кого уже нет наслндников, чтобы почтить их память. ПАТРИОТЫ1

Предприниматели Ровчак Андрей Яковлевич, Марченко В